(матеріали семінару педагогів-організаторів у ЗОШ №19)

Освіта і виховання виступають найважливішими компонентами культури будь-якого народу. Виховання є процесом "входження" особистості у духовно-ціннісний світ культури рідного народу, його національного духу і буття. Відтворюючись із покоління в покоління, турбуючись про вічність буття в колі народів світу, кожна нація піклується про виховання підростаючого покоління з метою продовження у віках культурно-історичних традицій батьків, дідів і прадідів.

 Педагогічна наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним за сутністю, змістом, характером та історичним покликанням. Нове покоління включається у вже існуючу національну систему виховання, яка відображає історичні, географічні, економічні, етнографічні і психологічні особливості даного народу та є адекватною його світосприйманню і світорозумінню, самобутньому культурно- історичному шляху розвитку.

 Сучасний інформаційний простір, специфіка функціонування недосконалих суспільних відносин нав'язує молоді світогляд, що руйнує процес її гармонійного духовного становлення, нівелює загальнолюдські і національні цінності, які складалися впродовж всього існування людства - окремого народу, нації, цивілізації в цілому і визначали вектор особистісного зростання молодого покоління в контексті національної та загальнолюдської культури.

 Не підлягає сумніву, що деградація духовних засад розвитку суспільства є також прямим наслідком сучасного занепаду родинного виховання. Аналіз численних факторів, які впливають на життєдіяльність сучасної молодої людини, свідчить, що всі вони мають одне єдине джерело - втрату молоддю духовного ґрунту в процесі власної життєтворчості і відхід від традиційних ціннісно-етнічних морально-естетичних засад життя.

 Активізація культуротворчого процесу в Україні й загалом у світі, стратегія відродження національної культури диктує необхідність нагального розв'язання комплексу завдань, які стосуються збереження національної сутності особистості, її творчого етнічного самовираження. Тому повинен відбутися перехід від риторики про збереження національної сутності життєдіяльності молодого покоління до практичного втілення даної світоглядної ідеї насамперед у процес родинного виховання; навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів, професійно-технічних училищ, технікумів, коледжів; у педагогічний процес вищої школи; виховну діяльність різноманітних позашкільних закладів виховання.

Одним із ефективних шляхів вирішення цієї проблеми, на нашу думку, є створення інноваційних педагогічних технологій виховання молоді на національно-культурних традиціях українського народу - технології відродження, збереження і розвитку традиційних особливостей української родини у процесі виховання молоді; технології особистісної компетентності з національно-культурних традицій українського народу; технології етнічного самовираження особистості у практичній творчій діяльності.

 Традиції, звичаї, ритуали, свята, ідеали українського народу відображають наступність соціального досвіду українського народу, є формою функціонування суспільних відносин між людьми певної національності. Вони забезпечують їх закріплення, розвиток і передачу новим поколінням найцінніших моральних і матеріальних здобутків українського народу. Мета традицій полягає в тому щоб закріплювати й відтворювати в нових поколіннях усталені способи життєдіяльності, типи мислення й поведінки

 Звернення до створення інноваційних технологій виховання молоді на національно-культурних традиціях українського народу є продуктивним як з огляду на необхідність формування національної самосвідомості молоді, так і створення довгострокової національної стратегії виховання, пошуків шляхів і засобів подолання духовної кризи сучасного суспільства. 

Таким чином, інноваційні технології виховання молоді на національно-культурних традиціях повинні бути побудовані насамперед на етнічно- ціннісній, особистісно-змістовній та емоційно-психологічній основі, що передбачає: особистісно-орієнтований характер методичного забезпечення конкретної технології; створення емоційно-психологічних установок особистості (яскраві образи національної культури); використання як виховного фактору вищого класу емоцій - інтелектуальних і моральних; спрямованість технології на емоційне пробудження розуму.

На основі теоретичного аналізу визначаємо провідні принципи моделювання даних технологій:

-         принцип духовності, що проявляється у формуванні смисложиттєвих духовних орієнтацій, потреби відродження, збереження і створення цінностей національної культури, дотримання загальнолюдських норм гуманістичної моралі;

-         принцип толерантності, який є одним із основних принципів виховання молоді в умовах плюралізму думок, підходів, розмаїття ідей для вирішення однакових проблем, терпимість до думки інших людей, врахування їхніх інтересів;

-         індивідуалізації - особистість в умовах демократичних реформ здобуває свободу на прояв індивідуальних особливостей в повній мірі, специфічного творчого вираження власної етнічної самобутності;

-         принцип особистісного підходу, сутність якого полягає у включенні молодої людини у систему суб'єкт-суб'єктної взаємодії, де вона може виявити, розкрити і реалізувати свій особистісний і індивідуальний творчий потенціал;

-         принцип конкретизації системи дій, який полягає у детальному описі дій інтелектуального та практичного плану, у використанні алгоритмів для формування майбутньої інтелектуальної та практичної творчої діяльності;

-         принцип функціонального призначення, завдяки якому досягається оптимальність і економічність дій учителя (тьютора) з метою одержання бажаного результату, а також одних і тих самих результатів різними вчителями (тьюторами), що працюють із різним складом юнацької спільноти.

Умови впровадження даних технологій:

-         високий рівень розвитку національної самосвідомості суб'єктів, що супроводжують даний процес - батьків, інших членів родини, вчителів, вихователів, тьюторів тощо; знання ними вікових і психологічних особливостей даної вікової категорії;

-         комплексне впровадження даних технологій, що пояснюється їх  взаємодетермінованістю;

-         високий рівень загальної та національної світоглядної ерудиції вчителя (тьютора); його високопрофесійна компетентність з питань українознавства, національної та духовної культури; відродження, збереження, розвитку й творення національно-культурних традицій українського народу;

-         формування суб'єкт-суб'єктних індивідуально-гуманістичних відносин, де домінують відродження національної свідомості, української культури, рідної мови, виховання громадянина-патріота та прагнення до інтеграції у європейський освітній простір;

-         створення системи неперервного процесу виховання дітей та учнівської молоді на національно-культурних традиціях українського народу (довгострокові програми, що об'єднують соціально-педагогічні комплекси);

-         формування морально-естетичних, навчально-пізнавальних, перспективно-ціннісних та інших мотивів художньо-творчої практичної діяльності особистості, що ґрунтуються на традиціях народно-прикладного мистецтва;

-         виявлення і попередження причин, які гальмують процес

виховання молоді на національно-культурних традиціях українського народу;

рівень матеріально-технічного та інформаційного забезпечення.

За матеріалами інтернет видань